Михайлівський ліцей Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області

Новини

Зустріч випускників 2022 р.

Кожен рік, у першу суботу лютого, школа відкриває двері для своїх старих знайомих - випускників минулих років. І сьогодні знову, як багато років тому, ми згадуємо учнів, які закінчили нашу рідну Михайлівську школу і розлетілися у світи, залишивши трепетні спогади про своє шкільне дитинство. На превеликий жаль, через карантинні обмеження, ми не можемо провести зустріч випускників в шкільних стінах, тому згадаємо їх на сторінках соціальних мереж, сподіваючись на активний діалог.

« Іменинниками» нашої віртуальної зустрічі є випускники, які закінчили школу 10, 20 років тому. Це - випуск 2012 року та випуск 2002 року. І , звісно, майбутні випускники 2022 року, які беруть активну участь у підготовці матеріалів зустрічі. Особлива подяка учениці 11 класу Тетянці Кучеренко та вчительці 3 класу (випускниці 2002 р), пані Наталії Кучеренко (Діденко) за створення хвилюючих відеоісторій про випускників 2012 та 2002 р.

У далекому 2001 році до 1-го класу Михайлівської школи вступило 19 учнів: 11 дівчаток і 8 хлопчиків. Прийняла їх у свої материнські обійми і вела стежками науки перших 4 шкільних роки їх улюблена вчителька, Побігайло Марія Андріївна: надзвичайно талановита, ерудована, турботлива, весела і дуже енергійна людина. Вона зуміла навчити, виховати і згуртувати чудовий колектив.

У 2005 році діти перейшли до 5 класу, де їх «класною мамою» стала вчителька іноземної мови Пархоменко Неля Володимирівна: багатогранна, закохана у свою справу, у дітей, вимоглива і добра водночас людина. Під її керівництвом та за сприяння вчителів – предметників росла і розвивалася дружна класна сім’я талановитих дітей, які гарно співали, займалися спортом, брали активну участь у всіх класних і загальношкільних заходах. Також шкільна команда, основою якої були саме учні цього класу, була неодноразово переможцем районних спортивних змагань, районних і обласних етапів конкурсу Сокіл «Джура». Ці діти займалися в школі мистецтв, районних спортивних секціях, були активними учасниками всіх шкільних , загальносільських свят, мистецьких конкурсів. Багато ще можна розповісти про випускників 2012 року, але найголовніше – вони стали чудовими людьми, які реалізували себе і продовжують пошуки своєї дороги в житті, не забуваючи доріжки до своєї школи.

У 1991 році поріг нашої рідної Михайлівської школи переступило 24 несміливих малюки: 10 хлопчиків і 14 дівчаток. Зустріла їх перша вчителька Барабаш Світлана Євгеніївна: лагідна і ніжна, як весняне сонечко, дуже дбайлива, надзвичайно відповідальна, креативна і ерудована. Перший шкільний рік вона плекала своїх вихованців, прищеплюючи їм любов до знань, до нашої рідної землі. На жаль дуже рано обірвалося життя Світлани Євгеніївни, але світла пам’ять про Учителя залишилася в серцях багатьох поколінь михайлівчан, друзів, колег….

З 2-го по 4-й клас малюків навчала талановита вчителька, Майстер своєї справи, креативна і активна людина Діденко Галина Андріївна. Як дбайлива мати і творчий учитель Галина Андріївна вкладала в голови і серця школярів жагу до навчання, любов до школи і бажання здобувати знання. Власним прикладом і на прикладі успішних людей вона мотивувала дітей до праці.

А потім настав 1995 рік, діти перейшли у 5-й клас. Спочатку їм було незвично працювати з багатьма вчителями, але адаптуватися до нових умов допомогла класний керівник Валентина Василівна Безбах, людина з великим серцем і щирою душею, великий професіонал, мудрий наставник і порадник. Під її пильним оком навчалися, зростали, мужніли учні. Діти були активними учасниками художньої самодіяльності, всіх класних, шкільних, сільських заходів. Вони гарно навчалися і активно відпочивали.

Та швидкоплинний час, і ось уже промайнуло 20 літ, як вилетіли із рідного гнізда випускники, стали Добрими Людьми, кожен по - своєму реалізувався в житті, знайшов одну-єдину Свою стежину, але, безперечно, всі залишили в серцях трепетні спогади про незабутнє дитинство, шкільних друзів, вчителів…

І ми пам’ятаємо Вас, дорогі випускники, пам’ятаємо і пишаємося Вами. І сподіваємося на зустріч (бо все погане колись закінчується, а карантин не є виключенням).